Браття лісовії

Ледь-но перегортаєш перші сторінки спогадів-маніфесту партизана Юо́заса Лукши́-Дау́мантаса про життя, віддане Батьківщині, як одразу розумієш, що до тебе говорить чиста у своїх стремліннях і щира людина, юнак, який свідомо ступив на партизанський шлях і став мужем у важкій і викличній боротьбі за свободу рідного краю.
Він, як і багато його ровесників, опинившись перед викликом захищати свою держави і права вільної людини, гідно його прийняв. Ніхто й ніколи не питав, чи достатньо добрими воїнами, командирами, зв’язковими або сестрами милосердя вони перед тим були — надходив час і, склавши присягу, йшов найкращий цвіт Литви на справді смертельний герць, заради своєї землі, як це сотні разів впродовж сотень років чинили їхні родаки, а й люди інших народів — бо так велить любов до Батьківщини, свята вірність рідній землі і зов предків.
Книгу, названу "Браття лісовії", автор присвятив своїм співвітчизникам, які боролися за свободу Литви і страждали від радянського режиму. І не тільки їм - також і всім мешканцям Литви, хто любив свободу і хто із закінченням Другої світової війни ще майже десятиріччя, один на один, у збройний і не збройний спосіб, протистояли другій радянській окупації і тому політичному, ідеологічному, економічному і соціальному ладу, що його насильно накинув Радянський Союз.