Дух нашої давнини

"Із яких причин і через кого спустошена земля наша?" – питання, що ставив собі Величко, ставимо тепер і ми по новій Руїні, по страшних літах большевицького панування на Україні. Козацький літописець бачив Україну, на яку наїхав ворог, з "градами і замками безлюдними", з "полями запустілими, непотрібною лядиною зарослими". Такою бачив її в 13 віці Серапіон, коли її звоював "язик немилостив і землю нашу пусту сотворивша, і гради наші пліниша, і церкви святия разориша, і братію нашу убиша, і порабощени от іноплеменник" були ми так, як і за большевизму. Звідки впало це рабство? З яких причин "лицарські сини" обернені – за виразом Шевченка – в "свинопасів" і "хамових синів"? Чому їх, як Навином ворожі народи, обернуто в "дроворубів і водоносів" вибраного племени, в гелотів? Чому і за що звалилися на нас ці апокаліптичні часи? Бо, як і за Серапіоcа. повинен нас огортати страх "не ради самого бідствія", а "ради вини бідствія, то єсть гріхів". Дослідити "вину бідствія", що впало на нас – мета цієї книги.