Імперія національного вирівнювання. Нації та націоналізм у Радянському Союзі (1923–1939 роки)

Монографія професора Гарвардського університету Тері Мартина «The Affirmative Action Empire. Nations and Nationalism in the Soviet Union, 1923–1939», опублікована 2001 року у видавництві Корнельського університету, підважила усталені уявлення про національну політику більшовиків і спричинила бурхливі дискусії довкола цілком нової візії сталінського СРСР не як традиційної багатоетнічної централізованої імперії чи (кон)федерації відносно рівноправних національних утворень, а як специфічної політичної системи, зіпертої водночас на соціалістичних і націоналістичних засадах і зацікавленої у перше десятиліття свого існування підтримувати окремі – найбільші й найважливіші для збереження територіальної цілісності – етноси колишньої Російської імперії, створивши для них «титульні» території різного рівня автономності з упровадженням притаманних національним державам інституцій, наданням офіційного статусу мові «корінної» нації, переглядом на її користь кадрової й освітньої політики тощо.

Автор убачає в цих діях відповідник і найперше випробування поширеної нині в країнах ліберальної демократії (насамперед у США) соціальної практики «affirmative action», покликаної полегшити соціалізацію раніше упосліджених груп. Усвідомлюючи, що більшовицька «коренізація» була засобом убезпечитися від сепаратизму «національних окраїн» і аж ніяк не означала обмеження влади наднаціонального Центру, дослідник окреслює парадоксальний характер ранньосталінського СРСР за допомоги так само парадоксального оксиморона «The Soviet Affirmative Action Empire».