Олівець у землі

Мудрий і спостережливий Шота підкуповує інтонацією — довірливою, розмовною, зверненою водночас і до конкретного співрозмовника, але і тебе також. Тому що ти, беручи до рук його книгу, теж долучаєшся до цієї розмови. А в розмові цій усі рівні. І навіть якщо він ні до кого спеціально не звертається, а просто говорить — про жінок, чи про смерть, чи про самого себе, все одно відчуваєш, що ти при цій оповіді не зайвий, що навіть якщо нічого йому, авторові, не порадиш, то принаймні бодай чогось у нього навчишся.

Поезія його, втім, зовсім не дидактична. Він ділиться своїми прозріннями й таємницями, як чимось таким, що все одно залишиться при ньому. Хочеш — візьми до уваги, хочеш — читай далі. Але так чи інакше його вірші збиваються на притчі, виходять поза межі чиїхось конкретних життів та любовей, набувають універсальності. Стосуються кожного, як зазвичай і трапляється з добрими віршами.
Сергій Жадан