Щоденник

Так, він розмовляє з нами не лише своєю поезією, а й кожним словом, що дійшло до нас від нього. Навіть коли це листи до друзів або до самого себе. Так, листи до самого себе — бо хіба не є ними щоденникові нотатки великих людей? До себе — і до нащадків. Не інакше. Наївно брати всерйоз риторичні запевнення, що хтось пише щоденник тільки для себе самого. Такі запевнення — споконвічна літературна фігура (хіба що йдеться про практичний, вжитковий нотатник на підмогу власній пам’яті, а не про роздуми над життям). Інакше б він його банально подер або заповів спалити, і ми не мали б багатьох шедеврів, які збагатили світову літературу і до яких читач був і буде охочий у всі часи.

До таких щоденникових записів належить і «Журнал» Тараса Шевченка.