Щиголь

Отямившись після вибуху в музеї, тринадцятирічний Тео ще не розуміє, що там, під уламками, залишилися його матір і його дитинство. Пробираючись до виходу, повз каміння та тіла, він підбирає безцінну картину фламандського майстра, яку так любила його мати. Дивний старий, вмираючи, віддає йому свого персня та просить винести картину звідси...
Тео буде кидати із родини в родину, із Нью-Йорка до Амстердама, із глибин відчаю до ейфорії.
Герой стає схожий на щигля на прив'язі — куди б він не захотів полетіти, вийде у нього тільки на довжину ланцюжка / нашийника / мотузки. Вирватися з окресленого кола не вдасться.

Книга — володар Пулітцерівської премії 2014 року.
Незабаром екранізація Warner Brothers.
Медаль Ендрю Карнегі за майстерність в літературі.
Книга року за версією Amazon, The NY Times Book Review, USA Today.

Переклад з англійської Віктора Шовкуна.