Живі двері, або Я - спіле Яблуко віків. Я - Жінка...

На Карпатських полонинах споконвіків, від самого початку світу живуть Олені. Ар - мудра олениця, глава Роду. Мі-Ра - допитливий внук, що хоче пізнати чуття, перевтілення, прагнення, мислення, взаємозв'язок всього живого і неживого, таїни життя на землі, зародження і смерті. Ар йому допомагає, наставляє - веде, як цілий рід Оленів. Звеличення роду, його продовження за будь-яких обставин стає апофеозом інтелектуального роману-есе. Для поетеси Тетяни Грицан-Чонки цей твір - перша значима спроба заявити про себе як прозаїка. Афористичність, використання свіжих метафор, нових поетичних образів, зі свідомим акцентуванням на розмовну інтонацію і лексику. Це і поезія в прозі, і елементи наукового нарису, і філософського трактату. Але передусім це жива, свіжа і завжди несподівана мисль.