Кров і легіт

Чергову книжку поета віддаляє від попередньої («Смертні в музиці», 2007) чималий відтинок часу. Але це не заважає зарахувати митця до наймобільніших у літпроцесі. «Переображення діждався / І Преображення настало», — зізнається ліричний суб’єкт нового вірша («Народжений за день до Спаса…»). Дух «Переображення», трансформацій здається визначальним для збірки.

Імовірно, рушієм змін є саморефлексія, притаманна поколінню 1980-х. Останні вірші Ігоря Римарука, нові книжки Тараса Федюка зважають на умонастрої 2000-х (із провадженням розкутої медитації, пошуком нових симптоматичних героїв, увагою до парадоксів) і прагненням приміряти їх до власної поетики. Про схоже переосмислення власного доробку свідчать численні автоцитати Герасим’юка: вірш «Серпень за старим стилем. Зорепад…» ґрунтується на алюзії до «Серпня за старим стилем», поема «Сон у метро» мислиться як «римейк» «Київської повісти»