Принципи й етапи большевицької політики щодо слов'янських мов у СССР. Київський діалог

Сусідство імен Юрія Шевельова (1908 — 2002) і Валерія Марченка (1947 — 1984) на обкладинці однієї книжки лише на перший погляд може видатися несподіваним. Адже обидва вони — поважний мовознавець, який більшу частину життя перебував у еміграції, і молодий київський журналіст, якого безжально знищила система радянського тоталітаризму, — були українськими інтелігентами. Історія ж ХХ століття неспростовно свідчить: в УРСР свідомий своєї національної ідентичності інтелектуал завжди мав проблеми з режимом «червоної імперїі». А якщо він ще й дошукувався правди й справедливості в «українському питанні», влада таврувала його як «буржуазного націоналіста» і жорстоко розправлялася. Тому що, як пише Ю. Шевельов, «большевизм завжди означає русифікацію України й Білорусі, так само, як боротьба з большевизмом на Україні й Білорусі, щоб бути успішною, мусить включати в себе боротьбу з русифікацією».