Я - кисень

Чи уявляли ви, як звучить космос? Певно, ви спершу подумаєте про "Space Oddity" Девіда Бові. А може, кожної миті  Всесвіт розширюється звуками " Блакитного Дунаю" Штрауса?
2084 рік, людство досі спостерігає в телескопи за Марсом - у надії, що одного дня таки пощастить висадитися на поверхні червоної планети і вдихнути на повні груди кисень чужої атмосфери. У відповідь на оптимістичний  запит земної цивілізації у скронях гупає кров - так звучить порожнеча, глибини й виміри якої досліджує у своїх оповідях Сергій Рибницький. Його герої блукають вулицями Вінниці, поверхнею Марса, губляться між кільцями Сатурна та на периферії української залізниці, щоразу виринають  з химернішої й небезпечнішої пригоди - або ні (не виринаючи).
Бо коли прокручувати реальність у зворотному напрямку, Хепі Енд може стати катастрофою космічних масштабів. Ви коли-небудь слухали  "Місячну сонату" навспак?