Галицька кухня

«Взагалі, галицька кухня – це доволі віртуальна річ. Багато страв ми привласнили, але думаємо, що вони – галицькі. Нам легко про це говорити, бо ми всередині Європи, і хто б до нас не приходив, яка імперія, ми брали від них різні елементи кухні, і згодом вони ставали нашими. Наприклад, ми вже готуємо тут закарпатський бограч, форшмак і короп «по-жидівськи». У нас є львівська кава, галицький штрудель, хоча, насправді, він – віденський», – зауважив Юрій Назарук.
Тому, пояснив він, у книзі акценти поставили на людей, які ці страви готують.
«Насправді те, якою буде галицька кухня через 10 років, залежатиме від людей, які готуватимуть страви цієї кухні. Якщо Маркіян Іващишин, якого я називаю гуцулом, готує у Львові гуцульські перекладанці, то через 10 років їх вже вважатимуть галицькою кухнею», – сказав Назарук.
З його слів, багатьма рецептами видавці книги вже користувались, частину з них використовують у закладах «!Фесту».
«Фактично, це фотоальбом галицької кухні і людей, що її підтримують, – на півтисячі сторінок», – додав ресторатор.